Наука довела, що читання дуже сприяє заспокоєнню і відпочинку душі і тіла. А оскільки черговий рік спливає, то й настав час звітувати, як я цьогоріч відпочивав мої душу й тіло. Поїхали!

Цей рік був надзвичайно багатий на українські книжки, і знову завдяки лондонському читацькому клубу. Також це, здається, перший рік, коли я взагалі не читав книжок російською. Ті книжки, які були перекладені російською мовою і не перекладені англійською, я зрештою просто купив англійською мовою. Як то кажуть, подвійний виграш!

Згідно статистиці, цього року я прочитав десять тисяч сторінок. Середній розмір книги цього року склав близько триста сорока сторінок. Так як і попереднього року, я починав читати декілька книг одночасно, а ще пару просто кинув, бо вони виявилися нецікавими. Книги, що лишалися недочитаними з минулого року, так і лишилися недочитаними, то хіба вже час викинути їх зі списків як неактуальні.

Як і раніше, список книг, що я прочитав цього року, я розбив на декілька розділів. Кожна назва книги і обкладинка наведені тією мовою, якою я її читав. До кожної книги я написав коротку рецензію і пару слів про те, чи варто цю книгу читати. Мініатюри обкладинок є посиланнями на сторінку конкретної редакції книги на GoodReads.com, де можна знайти також інші видання книги, рейтинги, відгуки, і отримати рекомендації схожих книжок від інших користувачів. Можна також додати мене в друзі і читати разом.

А тепер – до книг!

Українська художня література

З кожним роком прочитаних мною українських книг стає все більше, і це – гарна новина. Українська література, що я її наново перевідкриваю і перечитую з часів школи, є дуже глибокою, красивою, поетичною і унікальною. Майже кожна з прочитаних книжок принесла масу задоволення і роздумів, насолоду від текста і мови.

Іван Нечуй-Левицький. Кайдашева сім’я

Відверто кажучи, цю книжку я не любив з часів школи, і чергове прочитання це відношення не змінило. З одного боку Нечуй-Левицький майстер класичних характерів, і в цій книзі вони театрально яскраві так само, як їх мова і звички, але їх глибина й не була ціллю автора. Натомість книга має досить чіткі моральні настанови, і головна з них – це молодій родині мати окрему від батьків хату. При цьому читати описи чергової сварки було іноді майже фізично боляче.

Майк Йогансен. Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести

Марк Йогансен – один з яскравих представників харківського розстріляного відродження, і цей його роман є чи не найяскравішим прикладом українського літературного авангарду і модернізму. Автор грає мовою, грає персонажами і пейзажами, сцени перетікають одна в одну наче уві сні, сюжет постійно повертається до читача черговою неочікуваною гранню. Цю книжку читаєш наче лабіринт, коли невідомо, куди повернеш далі, але виходити й не поспішаєш. Суцільна насолода текстом, читати і перечитувати.

Світлана Тараторіна. Дім солі

Ця книжка написана по суті про Крим, про анексію, про боротьбу культур і ідеології. Вона насичена посиланнями на реальні місця, на реальні події і на реальних людей. Але проблема книжки в тому, що, здається, крім цих посилань і закрученого в тугий Гордієв вузол сюжета, який хочеться, нарешті, просто розрубити, ніж в ньому розібратися, в книзі нема більш нічого особливого. Насправді, я дуже поважаю зусилля авторки і вважаю, що подібні книги потрібні, але все ж таки посилання не мають бути самоціллю, та й з жанру фентезі і виріс, тому не моє.

Тарас Прохасько. НепрОсті

Тарас Прохасько майстер слова, і ця його книжка чергове тому підтвердження. Вона описує життя непрОстих, людей з магічними здібностями, в карпатських містечках. Персонажі книга пов’язані магією, дивними родинними зв’язками і не менш дивними історіями, і це все написано чудовою мовою і оповито духом гір і минулих імперій. Буквально магічний багатогранний закодований текст, який треба читати і перечитувати, аби зануритися в його глибини і осягнути його красу Не можу додатково не відзначити чудове ілюстроване видання роману від Терра Інкогніта, його навіть просто перелистувати – суцільне задоволення.

Юрій Винничук. Аптекар

Аптекар - це історичний роман Юрія Винничука, дія якого відбувається в стародавньому Львові. Головний герой - лікар, що навчався і служив військовим лікарем в Італії, повертається до Львова, і волею долі стає місцевим аптекарем. Далі сюжет закручується навколо історій інших яскравих персонажів, таких як, наприклад, місцевий кат. Винничук докладно виписує всіх героїв, історію життя і родини кожного з них, оповиті таємницями минулого. Окрім власне сюжету, читати Винничука абсолютне задоволення через увагу до деталей і історичних подробиць, а також через красивий і насичений стиль оповідання. Цей роман мені сподобався трошки менше, ніж Танго Смерті, але від все одно дуже вартий уваги.

Михайло Коцюбинський. Тіні забутих предків

Цей твір Михайла коцюбинського давно став класикою. Модерний текст, побудований на глибоко народних гуцульських мотивах, наскрізь просякнутий духом Карпат. Власне, сюжет повісті дуже простий, але унікальним цей текст робить саме стиль і деталізована гуцульська атмосфера. До певної міри він навіть перегукується з непрОстими Прохаська, бо сюжет так чи інакше пов’язаний з горами, з духами природи і мольфарами. Повість однозначна треба читати, і перечитувати.

Іван Франко. Перехресні стежки

Класичний текст Івана Франка про сільського адвоката, що захищає права селян в судах проти свавілля панів. Роман має декілька рівнів. Найперше тут політична і соціальна складова, замальовки життя і проблем селянства, класової і політичної боротьби. З іншого боку – історія нещасливого кохання і основи психоаналізу на прикладі садизму в шлюбі, і людини з, найймовірніше, шизофренією. Серйозний текст виблискує також і дотепним гумором, сюжет закручено до всього в легкий детектив. Одним словом, книга цікава і дуже варта уваги.

Софія Андрухович. Фелікс Австрія

Цей роман здався мені дещо дивним і довго незрозумілим. Софія Андрухович написала його в реалістичній манері, і тому я персонально сприймав текст досі буквально, не зчитавши його глибшу символіку. Та й коли я її зчитав, то катарсису не відчув, лиш розчарування. Власне це історій залежності і співзалежності, служіння і відповідно, використання. Але служіння тут настільки принизливе, що замість моралі чомусь відчуваєш сором. З одного боку відзначаєш майстерність авторки, з іншого не можеш позбутися відчуття, що проблематика могла б бути розкрита якось… по-іншому. Одним словом, не можу цей роман рекомендувати, мені він не зайшов.

Євген Гуцало. Блуд: Україна: Розпуста і виродження

Євген Гуцало – поет-шістдесятник, не дуже мені до цього відомий, але як виявилося, я маю на поличці збірку його дитячої поезії “Зайці в полі варять борщ”. Цю збірку коротких історій описують як український Декамерон, але насправді це не вишукані історії кохання від представників аристократії. Навпаки, це історії бувальщини з життя звичайного, що були розказані після чергової чарки за столом між друзями. А що він? А що вона? Звичайні історії, іноді занадто приземлені, але разом з тим і занадто реальні, бо саме так і могло бути, а може ви навіть і знаєте їх героїв. Книжка занадто відверта, занадто реальна, але це наша з вами реальність. Перечитувати я це не буду, але як експеримент з 90-х вона по-своєму цікава.

Оксана Забужко. Музей покинутих секретів

Це дуже унікальна книжка, книга, яка по-своєму визначила десятиліття, якщо не більше. В ній відома телевізійна журналістка і її партнер шукають історію своєї родини з однієї фотографі воїнів УПА. Паралельно авторка описує історію цього самого підрозділу УПА, члени якого були так чи інакше предками головних героїв. В цій книзі наче і не дуже багато подій, але дуже багато важливих деталей, відчувається, що авторка дуже багато працювала з матеріалами, аби зробити оповідь максимально реальною, як про наш час, так і про часи УПА. Цей роман взагалі дуже об’ємний, але це зрештою стиль його, такий собі потік душі, який блукає туди і назад, від подій теперішнього до переживань минулого, віднаходить спогади, будує зв’язки між часами і людьми. Це дуже цікава і важлива книга, і хай часом мені здавалося, що текст нескінченний, читати його варто.

Микола Куліш. Мина Мазайло

Відома п’єса Миколи (не плутати з Пантелеймоном) Куліша про українізацію. Сюжет досить простий: головний герой Мина Мазайло хоче додати собі соціальної ваги і стати російськомовним і змінити прізвище. З цим не згоден його син Мокій, що якраз підтримує українізацію. Українська і російська мови постійно у виставі порівнюються, але зрозуміло, що автор стоїть на стороні української мови. В цілому непогана легка комедія, з яскравими персонажами і однозначною мораллю. Я не вмію читати п’єси, тому цю книжку я дивився в постановці Укртелефільму початку 90х років, і можу цю постановку рекомендувати.

Микола Гоголь. Вечори на хуторі біля Диканьки

Досі не вщухли дискусії щодо того, чи варто вважати Гоголя українським письменником. Але ця його перша дійсно популярна – ще й досі! – книжка доводить, що на початку своєї кар’єри він таки був письменником українським. Так, до певної міри писалася вона для російської аудиторії, але разом з тим вона вийшла дуже українською. Звичайно, це комедійна книжка легких історій, герої в ній гротескні, одночасно і сміливі й благородні, і смішні, але так смішні, як би ми самі про себе писали. Я читав її в українському перекладі, тобто текст начебто саме такий, яким би його написав власне сам Гоголь, якби лишався в Україні. Можна довго дискутувати про належність автора, але саме цей текст є частиною і репрезентацією саме автентичної української культури, і тому дійсно заслуговує на прочитання.

Світова художня література

Richard Osman. The Thursday Murder Club

Річард Осман – це досить популярний британський теле-ведучій, який в 2020-му дебютував цією детективною книгою, яка одразу стала бестселером. Я детективи не читаю, але саме цю книгу вибрав читати книжковий клуб на роботі, то я вирішив спробувати. Власне, мої очікування були виправдані абсолютно. Сюжет книги непередбачуваний, як детектив читати її цікаво. При цьому герої досить пласкі, текст простий і я б сказав дещо затягнутий. Книжка нічого як спосіб відволіктися, але на мій смак, занадто проста щоб отримати справжнє задоволення.

Орхан Памук. Біла фортеця

Традиційно вишуканий текст турецького письменника Орхана Памука розповідає історію молодого вченого з Італії, який після захоплення в полон попадає рабом до придворного мудреця і майстра в Стамбулі. Дія відбувається в 17 столітті, і кількість історичних деталей і їх проробка вражають. Текст не тільки написаний дуже красиво, але й розкриває багато тем і проблем, і його можна сприймати на декількох рівнях. Якщо ви любите історичні романи, загадковий дух сходу, неспішні психологічні і філософські тексти то читати однозначно.

Gabrielle Zevin. Tomorrow, and Tomorrow, and Tomorrow

Ця книга вже другий рік поспіль є лондонським бестселером і стояла в вітрині чи не кожної книгарні, і от я нарешті її прочитав. Цей роман розповідає історію життя друзів з досить складними історіями життя, які розробляють ігри. Так, це саме життя, бо дія роману розтягнена чи не на два десятиліття. Виснажлива робота над черговою грою є тільки фоном для взаємовідносин героїв, справжнього кохання, токсичного використання, дружби і зради. Люди, що багато років не тільки працюють, але й по суті живуть разом, всі мають скелетів в шафах, яких намагаються позбутися. Читати цю книгу було дійсно цікаво, тому я можу її порадити як чудовий приклад сучасної прози.

Нехудожня література

Stanley Tucci. Taste: My Life Through Food

Книжка таких собі кулінарних спогадів і сімейних традицій відомого італійського актора Стенлі Туччі. Він сам був народжений в Америці і все життя прожив там, але його родина зберегла італійське відношення до їжі. Стенлі не тільки гарно розбирається в кухні, але не зважаючи на те, що може дозволити собі будь-який ресторан, він і сам любить готувати. Книга написана легко і невимушено, пересипана добряче жартами і приправлена сімейними рецептами – і трошки кулінарними секретами. Якщо ви любите Італію взагалі і італійську кухню зокрема, то ця книжка вам точно сподобається.

Еріх Фромм. Втеча від свободи

Еріх Фромм – це унікальний вчений і популярний автор, який не тільки глибоко аналізує психологічні проблеми, але й вміє про них писати дійсно доступно і цікаво. Я неодноразово ловив себе на думці, що його тексти навіть художньо іноді більш глибокі, ніж деякі власне художні твори. Ця книга є результатом дослідження процесів появи нацизму в Німеччині з точки зору психології, і намагається відповісти на питання, чому ж це німці так радо перестали помічати дім з труб крематорію, і як наша психіка приводить нас від свободи волі до підкорення авторитарній владі. Ця книга розглядає багато питань, пов’язаних зі свободою волі і совісті, відповідальністю за своє життя. Це, можливо, одна з найважливіших книг з психології, написаних в ХХ столітті, вона свого часу дуже сильно вплинула на мене, і я рекомендую її буквально всім.

Schuyler Bailar. He/She/They: How We Talk About Gender and Why It Matters

Натрапив на цю книжку в бібліотеці, і вирішив прочитати, оскільки питання визначення гендеру зараз стали доволі контроверсійними, і відповідно настала пора трошки розібратися з питанням. Власне, книжка написана транс-чоловіком, спортсменом, описує його власний досвід переходу, і покриває досить багато питань, пов’язаних з життям трансгендерних людей, з реальними складностями, з якими вони щоденно стикаються, і з тим, як що ми маємо себе з ними поводити. Книжка цікава, і я вважаю, дуже потрібна, оскільки в сучасному світі трансгендерні люди, нарешті, живуть відкрито, а телевізор і мас-медіа дають досить спотворене бачення проблеми.

Simon Jenkins. A Short History of London

Якщо ви хочете дізнатися багато про історію Лондона з однієї книжки, то ця книжка саме те що треба! Вона покриває всі історичні періоди існування міста від римського воєнного форта і до наших днів, включно з Борисом Джонсоном на посаді мера. Ви дізнаєтеся і про архітектурні пригоди, і про унікальні традиції Сіті, і про складні відносини міста і монархії, про забудовну лихоманку – так, вона була винайдена тут – про зелені парки, про народження міського транспорту, і про багато інших речей, в яких Лондон був перший в світі або прагнув стати першим, найбільшим, наймоднішим, найкращим, і най-най-най-все-інше в світі.

Slavoj Žižek. The Courage of Hopelessness: Chronicles of a Year of Acting Dangerously

Чергова книга Славоя Жижека про кризу західної політичної і соціальної системи. Жижек вчергове розглядає різноманітні соціальні явища і події останнього десятиліття, як то війну в Сирії, відповіді на тероризм, прихід до влади Дональда Трампа, релігійний фанатизм і тому подібне, намагається знайти їх справжні причини і природу, і відповідь на питання, що ж цим всім робити. Багато ідей Жижека йдуть в розріз з прийнятим “коректним” поглядом на речі, але він аргументовано захищає свою точку зору на такі контроверсійні питання як міграція і релігія, культурні конфлікти і woke-революція, і багато інших. Книжка важка, і в деяких речах автор повторяє книги попередні, але при цьому варта уваги, оскільки є більш глибокою ніж більшість подібних книг.

Ben Wilson. Metropolis: A History of the City, Humankind’s Greatest Invention

Абсолютно фантастична книжка про найбільші міста світу різних епох, про розвиток міста як культурного явища, про тенденції і новаторство і зв’язок міст з різних епох. В кожному розділі автор розглядає якусь певну ідею на прикладі міста, де вона вперше себе проявила. Наприклад, ідею міста як міста взагалі на прикладі перших міст Месопотамії, міста – центра торгівлі на прикладі Багдада, або міста – центра промисловості на прикладі Манчестера і Чикаго. Далі Вілсон проводить історичні паралелі з іншими містами з інших епох, часто дуже несподівані, і на таких прикладах показує, як міста ставали передовими центрами буквально кожного аспекту життя, і по суті саме вони завжди рухали людство вперед. Чи не найкраща книжка з загальної популярної історії.

Fuchsia Dunlop. Invitation to a Banquet: The Story of Chinese Food

Завдяки книзі Фуксії Данлоп колись давно я зацікавився китайською кухнею, купив її ж кулінарну книгу про сичуанську кухню – тоді це була перша з таких книжок – дістав вок, і навчився трошки готувати так, як полюбилося мені під час мандрів Китаєм. Ця книга досить нова, і вона більш схожа на історичне і географічне дослідження китайської китайської традиції, місцевих звичаїв, особливостей, продуктів, технік, і – кухарів. Власне, китайська кухня дуже регіональна, оскільки Китай дуже великий, і не зважаючи на те, що деякі техніки готування схожі на перший погляд, нюанси роблять різноманіття більшим, ніж ми можемо знайти в цілій Європі. Іноді хотілося б, щоб текст був трошки коротшим і насиченим, але навіть не зважаючи на це, книжка мені дуже сподобалась.

Віра Агеєва. За лаштунками імперії

В цій книзі професорка Києво-Могилянської Академії Віра Агеєва розкриває довгу історію розвитку української літератури в умовах російської окупації. Історія заборони текстів, історія розстріляного відродження і імміграції, українізації і шароварщини, еволюція поглядів на українську націю, літературні і культурні спілки – і це лише частина тем, що тут розглядаються. Є і контроверсійні питання, наприклад: чи є Гоголь українським письменником? Як на мене, ця книга мала б бути обов’язковою для прочитання всім українцям. Я б навіть ввів спеціальний курс по ній в 11 класі з повторенням в університеті і екзаменом що п’ять років. Щоб вже ні в кого не виникало сумнівів в тому, наскільки багато ми, українці, культурно втратили за багато років фактичної окупації Росією.

Barbara Demick. Eat the Buddha: Life and Death in a Tibetan Town

В цій книзі Барбара Демік підсумовує декілька років досліджень одного тибетського містечка, і на основі цих історій декількох людей складає об’ємну картину окупації Китаєм королівства Тибет, боротьбу тибетців за незалежність, репресії проти людей і культури. В книжці дуже багато деталей, і до всього різні історії різних людей складають більш повну на мій погляд картину світу. Також книга викриває і декілька хибних ідей, що є поширеними на Заході через китайську пропаганду. Якщо ви цікавитесь Тибетом або Китаєм, то ця книжка цілком заслуговує на увагу.

Erich Fromm. Man for Himself; an Inquiry Into the Psychology of Ethics

Ще одна книжка Еріха Фромма, яка по суті продовжує його дослідження людського буття і змісту життя. В цій книзі Фромм від соціальних питань перейшов до питань персональної етики, проблемам совісті, типам особистості. Але як і минулі його книжки, він намагається підвести нас до відповіді на питання того, як прожити повне, цікаве, насичене життя, чому головною умовою для цього є духовне зростання, що це зростання власне таке, і як це все пов’язане з психологією і етикою. Власне, книга починається з критики Фройда за те, що він не розглядав етику частиною нашої особистості, а це занадто механізує аналіз, і часто не дає відповіді на важливі питання мотивації, і не вказує напрямок до збалансованого духовного життя. Як і всі попередні книжки Фромма, читати обов’язково.

Jean Baudrillard. Simulacra and Simulation

Книга, яка по-своєму лягла в основу фільму Матриця, хоча насправді має до сюжету дуже опосередковане відношення. Насправді це збірка есеїв, написаних в майже художній формі, про наше сучасне сприйняття фактичної реальності через призму нашої культури і способу життя. Так само як музей намагається відтворити минуле, але відтворює лиш його посмертну маску, так і ми намагаємося жити в реальності, яку створюємо по суті самі, і яка до певної міри перестає існувати. Ця книга не читається швидко, вона потребує осмислення і роздумів, але вона неймовірно глибока. Не факт, що я осягнув хоч 10% її змісту, але я точно ще до неї повернуся, та й форма есеїв дозволяє перечитувати її з будь-якого місця.

Douglas R. Hofstadter. Gödel, Escher, Bach: An Eternal Golden Braid

Книжка довго-рід, яку я читав потрошку весь рік. Це фундаментальна робота математика Дугласа Хофстедера, в якій він розглядає зв’язок теорії інформації, теорії повноти систем і зокрема теореми Геделя, з нашим власним і штучним мисленням, намагається розробити підхід до розуміння багаторівневості нашого власного мозку і свідомості. Він знаходить схожі ідеї інтеграції інформаційних зв’язків також в музиці (тому Бах) і мистецтві (тому Ешер, але не тільки він). Книга розбавлена діалогами Ахілеса і Черепахи з апорію Зенона, в яких вони просто і часто абсурдно обігрують ідеї з наступного розділу. Цікаво, що хоча книга написана ще в 60-х роках, багато ідей пов’язаних з штучним інтелектом досі актуальні. Книжка іноді досить технічна, але в принципі знання математика для розуміння не потрібно. Читати іноді важко, але цікаво.

Мандри

Dervla Murphy. Full Tilt: Ireland to India by Bicycle

Дервла Мерфі здійснила свою мрію, купила велосипед і поїхала на ньому в Гімалаї. Це перша з її багаточисельних книг, в якій вона розповідає про дорогу від французського Калє через Балкани, Туреччину, Іран, Афганістан і Пакістан до індійського Делі. В ті часи це все ще була Британська Імперія, і це сильно спрощувало її пересування. Але я не можу не віддати належного сміливості Дервли зробити таку мандрівку на самоті в часи, коли жінки самі не мандрували. Велоподорожі з малим бюджетом завжди відкривають мандрівнику світ в усіх його подробицях, провокують неочікувані зустрічі і пригоди, яких ніколи не побачиш з вікна автомобіля чи готелю. Книжка написана так, що відірватися від неї буквально неможливо.

H.V. Morton. In Search of England

Що ж таке справжня Англія? Цим питанням задався автор цієї книги, сів в машину і поїхав знаходити англійськість в різних регіонах країни. Він відвідав майже всі важливі регіони від півдня і до півночі, і в цій книжці легко розповідає про цю свою пригоду, з яскравими описами місцевостей, архітектури і людей. В книзі багато подробиць, які роблять розповідь дуже живою, і буквально насичують її тією самою англійскістю, яку шукає автор. Можу рекомендувати її всім, хто цікавиться Англією, її звичаями, і хоче краще її зрозуміти.

Dervla Murphy. Tibetan Foothold

Ще одна книжка Дервли Мерфі про її пригоди в Індії. В очікування закінчення сезону мусонів, вона поїхала в Дхарамсалу працювати добровольцем в інтернаті для дітей тибетців, що втікли від переслідувань з Китаю. Вона докладно пише про всі жахи перебування дітей в інтернаті, про політичні нюанси и реалії життя тибетців в Індії. Книга наповнена трагедіями і радощами мешканців інтернату, проблемами і роздумами авторки, черговими зустрічами і пригодами. І хоч більшість цієї книги вона сиділа на одному місці, вона не змогла уникнути пригод, і книжка вийшла дуже цікавою.