Цей рік для багатьох з нас виявився чи не найважчим з усіх прожитих. Війна і постійна небезпека, піклування про близьких, цілковита невизначеність, глобально рецесія і економічна криза забрали шалену кількість енергії і сильно вплинули на бажання читати взагалі. Мені часто хотілося вимкнути свідомість і годинами дивитися в телевізор. Але книги все одно лишилися важливими дверцятами в нормальність, однією з ланок, які допомогли втриматися в цей важкий час.

В цей рік я запланував прочитати менше книг ніж в минулі роки за рахунок більш складної технічної літератури. Війна внесла в ці плани свої корективи, і до складних книжок мені так і не дійшли руки, розбиратися в складних текстах не було сил, то вони так і чекають на полиці нерухомі. Однак заплановані двадцять книжок я таки прочитав. Цього року на вибір книг сильно вплинула наша районна бібліотека. Ми почали ходити туди за книжками для дітей, а виявилося, що там можна знайти навіть нові видання, бестселери книгарень, включаючи і книги, які я давно маю в своєму списку до прочитання. Тепер коли я знаходжу цікаву книгу в книгарні, я першим ділом перевіряю, чи можна її взяти в бібліотеці, а іноді просто беру з бібліотечної полиці майже випадкову книгу. Також в списку прочитаного нарешті з’явилися в достатній кількості українські книги. Головним поштовхом до цього стала війна і потреба в підсиленні української ідентичності, але наша література і без цього заслуговує на увагу.

Челендж цього року я навіть трохи перевиконав, але за рахунок книжки, яку читав-читав і, нарешті, дочитав. Згідно статистиці, я прочитав за рік трохи більше восьми тисяч сторінок, що є, насправді, всього на дві тисячі менше, ніж за попередній рік, хоча всього книг прочитав аж на третину менше. Це відбулось за рахунок того, що середній розмір книги цього року добряче збільшився, до майже чотирьохсот сторінок. Також трошки змінилась і культура читання: я почав читати декілька книг одночасно, інші дві чи три дуже цікавих книги я поставив на паузу з надією дочитати наступного року, а ще дві просто кинув, бо вони виявилися нецікавими. Про всі недочитані книги я напишу як дочитаю, а про ті що кинув то й взагалі не писатиму антирецензій.

Як і раніше, книги, що я прочитав цього року, я розбив на декілька розділів. Кожна назва книги і обкладинка наведені тією мовою, якою я її читав. До кожної книги я написав коротку рецензію і пару слів про те, чи варто цю книгу читати. Мініатюри обкладинок є посиланнями на сторінку конкретної редакції книги на GoodReads.com, де можна знайти також інші видання книги, рейтинги, відгуки, і отримати рекомендації схожих книжок від інших користувачів. Можна також додати мене в друзі і читати разом.

Поки що я боюся зазирати в наступний рік, оскільки не знаю, що він несе, які задачі він поставить, і чи буде час і сили читати багато. Наразі досі багато часу я витрачаю на читання новин і постів в соціальних мережах, але маю надію, що зможу конвертувати цей час в читання книг, бо на відміну від новин і хаосу постів, приносять спокій і фокусують на важливому. Поки що планую прочитати трошки більше книг, ніж цього року, але все одно не так багато, як раніше.

А тепер – до книг!

Художня література

Фредерик Бакман. Бабушка велела кланяться и передать, что просит прощения

В цій книзі молодий, але вже достатньо відомий – принаймні, мені – шведський письменний Фредерік Бакман розповідає історію звичайної дівчинки Ельси, у якої раптово помирає її майже чарівна бабуся, яку вона дуже любила. За дорученням бабусі, Ельса має доставити декілька листів її сусідам, і з ьцого починається захоплююча детективна історія. Виявляється, що всі звичайні і незвичні сусіди Ельси і бабусі так чи інакше пов’язані не тільки один з одним, а ще й збабусею, у всіх є поки що приховані історії. Крок за кроком Ельса має відкрити всі таємниці цих зв’язків і пізнати справжню історію довгого бабусиного життя, деякі епізоди з якого та розповідала лише як казку. Книжка наповнена досить прямолінійним, але добрим гумором, надзвичайно позитивна і життєстрверджуюча, сюжет передбачити важко, читається легко і невимушено, і тримає до самого кінця.

Фредерик Бакман. Здесь была Бритт-Мари

Ця книжка є продовженням попередньої, хоча сюжети не пов’язані один з одним. Отже, дуже-дуже занудна жінка на ім’я Бріт Марі відправляється на пошуки нового місця для мешкання і попадає в маленьке містечко, що складається буквально з декількох будинків, стадіону, школи і магазина. Коли вона починає шукати роботу, виявляється, що школі потрібен тренер з футболу. Бріт Марі не дуже полюбляє дітей, а футбол і того менше, але тим не менш погоджується на пропозицію. Ну а далі, як не важко здогадатися, місцеві досить дивні персонажі, до яких головна героїня має спочатку вельми упереджене ставлення, виявляються зовсім іншими людьми. Книга так само, як і попередня, весела, легка, добра і позитивна. Сюжет вже зовсім не тягне на детектив, але я все одно прочитав цю книгу з великим задоволенням.

Анджей Сапковський. Останнє бажання

Я так і не прочитав цикл про Відьмака в дитинстві і юності, тому вирішив виправити цей недолік в цьому році. Не зайшло. При тому, що книга написана гарною мовою, має свій стиль і шарм, персонажі гарно прописані, а сюжети цікаві, фентезі вже не запалює вогника в моїй душі. Не моє.

Валер’ян Підмогильний. Місто

Роман про парубка, що приїздить з села вчитися в університет в Київ, і поволі стає городянином. Дія романа відбувається в 20-х роках ХХ-го століття, на старті радянської влади, коли війна вже скінчилася, радянське майбутнє ще вбачалося світлим, а масові репресії Сталіна ще не почалися. Життя вбачалося досить вільним, тому головний герой за три роки, описані в романі, встигає закрутить декілька романів, стати чи не найкращим студентом, читати лекції з мови, побути трошки письменником, пройти шлях від провінційного чужинця до досвідченого містянина. Сюжет роману складний, наповнений трагедіями і комедією, внутрішні переживання головного героя ще складніші. Автор яскраво малює зміни його характеру, відношення до міста, до життя, до інших людей. Це чи не найкращий міський роман з тих, що я читав, однозначно вартий уваги, і також повторного прочитання.

Іван Багряний. Тигролови

Ми вчили творчість Івана Багряного в школі, але я б точно запам’ятав ті уроки, якби Тигролови входили в обов’язкову програму. Роман переповідаю історію українського хлопця, якому вдається втекти з етапу в тайгу на Дальньому Сході, випадково знайти в лісі хату, де жила родина українських переселенців, і провести з ними цілий рік, ставши зрештою новим членом родини. Це захоплива пригодницька історія про українського супергероя, який виживає в екстремальних умовах серед сопок і лісів Дальнього Сходу, вчиться мудрості в старших, приймає участь в ловах оленів і тигрів, і уникає агентів НКВД, які його шукають. При цьому всі позитивні герої роману також українці, а оповідання переплетено незліченними суто українськими культурними елементами. Звичайно, тут є і кохання, і дружба, і підтримка, і помста, все як має бути в крутому пригодницькому романі.

Іван Багряний. Сад Гетсиманський

Цей роман Івана Багряного ми в школі проходили, але тоді зрозуміти його і продратися через нього було майже неможливо. З самого початку книги головного героя Андрія Чумака арештовує НКВД під час його короткого візиту до рідного дому. У в’язниці Андрій проходить всі кола пекла і тортур сталінської репресивної машини. Роман є біографічним, автор фактично описує власні страждання в тюрмі. Більш того, всі прізвища в романі є справжніми, так автор хотів назавжди зберегти імена катів народу і понівечених ними невинних людей. Також докладно описаний тюремний побут, звичаї і хитрощі, що робить оповідання до болі реалістичним. Так само, як і важким. Я взявся до читання цього роману під час війни, але виніс з нього дві речі. По-перше, що російські кати завжди були такими, і ця книга дуже добре про це нагадує. А по-друге, що об силу волі, честь і чистоту сумління може зламатися будь-який кат, і що українці завжди були і будуть незламними, і можуть вижити і перемогти навіть в найскладніших умовах. Не зважаючи на жахливі події, книжка ця для мене стала мотивуючою, як би дивно це не звучало.

Винсент Ван Гог. Письма к Брату Тео

Цю книгу я читав п’ять років. Нарешті, дочитав. Вона просто дуже зручна для епізодичного читання в транспорті з мобільного телефону, бо кожен лист сам по собі не дуже великий. Отже, Ван Гог написав дуже багато персональних листів до свого брата Тео, який все життя підтримував художника фінансово, забезпечуючи необхідними матеріалами, житлом і всім іншим. Як ми знаємо, творчість Ван Гога так і не оцінили за життя, з листів же стає зрозумілим, що і сам він не вважав себе генієм. Читаючи його листування, ми відкриваємо собі такого собі художника-робочого, який присвячував практиці весь свій час і розум, який сам жив дуже скромно і співчував бідним, який багато розмірковував про теперішнє і майбутнє мистецтва, про художників. Пише він і про кольорові гами, про сприйняття реальності і передачу її через живопис, про натхнення, і про багато чого іншого. Мушу сказати, що відкривати Ван Гога через його листи як людину не менш цікаво, ніж відкривати його як художника, споглядаючи його картини.

Графічний роман

Barbara Yelin. Irmina

Цей графічний роман оповідає історію німкені Ірміни, яка перед другою світовою війною живе в Лондоні, але вимушена повернутися додому. Роман намальований в своєму особливому стилі і піднімає низку важливих питань, досліджує життя під час війни і персональну трагедію людей, вимушених приймати її реальність. Хоча я не є великим поціновувачем графічних романів, ця книга мені сподобалася. Прочитав і переглянув я її за декілька годин за один вечір.

Luke Healy. How to survive in the North

Цей графічний роман розповідає реальні історії виживання двох арктичних експедицій на острові Врангеля, і пов’язує їх з історією сучасного професора, який під час персональної кризи їх досліджує. Графічний стиль автора і його палітра досить прості, тиша і пустота арктики передається великою кількістю малюнків взагалі без тексту, але в цілому це створює необхідну атмосферу. Разом з тим розказані історії одночасно захоплюючі, героїчні і трагічні, і в цілому книга дуже варта уваги.

Нехудожня література

Михай Чиксентмихайи. Поток. Психология оптимального переживания

В цій книжці відомий угорсько-американський психолог Михай Чиксентмихайи сформулював відоме всім нам поняття стану потоку, яке вивчав потім протягом свого життя. Потік є станом повного занурення в те що ми робимо, коли ми втрачаємо відчуття вплину часу і власного его, можемо присвятити певній задачі весь свій фокус і наявні ментальні ресурси, і що найголовніше, в стані потоку ми відчуваємо щастя. Автор докладно досліджує чому і при яких умовах ми занурюємося в стан потоку, а потім переходить до питання можливості переживати власне життя як потік. Це досить важлива книга, але вона доволі об’ємна і містить безліч подробиць, можливо, навіть трошки затягнута як для популярної книги.

Craig Taylor. Londoners: The Days and Nights of London Now - As Told by Those Who Love It, Hate It, Live It, Left It and Long for It

В цій книзі життя Лондона представлене короткими історіями з життя різноманітних людей, які живуть в місті, і так чи інакше впливають на його атмосферу. Я обожнюю такі історії, оскільки в них сухий і формальний образ міста з путівників раптом перетворюється на наповнену подробицями і живими людьми яскраву історію, яку хочеться бачити, відчувати і переживати. Одним словом, живі історії - це найкращий спосіб пізнати місто, особливо таке складне і різноманітне, як Лондон. Ви почуєте історії водіїв таксі і велорікш, торговців на базарах, бізнесменів Сіті, працівників метро, і навіть голови похоронного бюро. Автор збирав ці історії декілька років, іноді тижнями і місяцями організовуючи і чекаючи можливості інтерв’ю. Це чудова книжка, яка дозволяє якщо не осягнути, то хоча б доторкнутися і відчути людей, що створюють неповторну атмосферу чи не найкращого в світі міста, міста міст, Лондона.

Slavoj Žižek. Violence

Всі чули про Славоя Жижека, багато людей про нього говорять, але дуже мало хто читав його книги і зрозумів їх. Жижек - один з найвпливовіших мислителів сучасності, розуміння його книг потребує певної підготовки, часу і уваги, і тільки тоді його ідеї розкриваються в своїй глибині. Не можу сказати, що я маю достатню підготовку для того, аби зрозуміти всі його ідеї, і тим більш критично про них дискутувати, але я вирішив спробувати прочитати цю невеличку книгу. В ній Жижек розглядає глибинні причини насильства в суспільстві, як фізичного так і психологічного. Він приділяє увагу і прихованій дискримінації, і політкоректності, і культурній ізоляції і іміграції, і кенсел-культурі. Книга достатньо нова аби дослідити масові протести в Парижі, коли демонстранти нищили місто, задавалося б, без особливої причини, і пояснити неочікувану для багатьох агресивну природу нещодавнього руху BLM. Хоча сам автор відомий своєю нео-марксистською позицією, його книжка спирається на загальні гуманістичні принципи і безліч робіт інших філософів. Як на мене, саме ця робота є дуже важливою для глибшого розуміння складних суспільних конфліктів в сучасній Європі, зокрема проблеми інтеграції мігрантів і інших культур, дискримінації, і агресії, яка нас супроводжує.

Джаред Даймонд. Коллапс. Почему одни общества приходят к процветанию, а другие – к гибели

В цій книзі відомий антрополог Джаред Даймонд, автор відомої книги “Зброя, мікроби, сталь”, досліджує історію і причини занепаду успішних суспільств. Він розглядає і порівнює розвиток і занепад культури острова Пасхи, колоній вікінгів в Гренландії, цивілізації індіанців пуебло в Мексиці як давні приклади, а також сучасні екологічні проблеми з видобутком корисних копалин в штаті Монтана, екологічні виклики Китаю та наслідки недбалого фермерства в Австралії, а також порівнює держави Гаїті і Домінікани. Головною метою дослідження є власне два питання: які фактори впливають на занепад суспільства, і чому коли занепад стає невідворотнім, люди нічого не роблять для того, аби зберегти себе і середовище існування. Не важко здогадатися, що це дослідження має на меті відповісти на ці два питання стосовно всієї людської цивілізації на Землі. Книжка цікава як екскурсом в мало відомі епізоди історії, так і глибоким зануренням в заплутані зв’язки екології, економіки, політики і соціології суспільств.

Bill Bryson. Made in America: An Informal History of the English Language in the United States

Чудова книга про формування американської англійської мови. Насправді, це перш за все історична книга. Автор розглядає різноманітні окремі теми, які були важливими для створення американської культури і свідомості, починаючи з формування незалежної Америки і закінчуючи Голівудом, рекламою, винахідливим бізнесом і космічними перегонами. Всі важливі події так чи інакше вплинули на формування американського словника, але насправді, для автора більш важливими є самі події, а словник він розглядає просто як результат цих самих подій. По дорозі автор розвінчує декілька міфів про виникнення певних висловів чи явищ, які вважаються американськими, але не є такими, і навпаки. Також він наводить величезну кількість історичних фактів, іноді досить неочікуваних і веселих. Одним словом, якщо ви шукаєте легку книгу про витоки американської культури, то ця книга – те що треба.

C.N. Lester. Trans Like Me: A Journey for All of Us

Тема LGBTQ досить часто піднімається в західних медіа, в більшості випадків у вигляді чергових скандалів, але мало хто з нас достеменно розуміє, про які конкретно проблеми йде мова. Цю невелику книгу я випадково знайшов в бібліотеці, і подумав, що можливо, якраз час трошки розібратися в темі. Власне, ця книга чудово справляється з поставленою задачею. Вона доступно пояснює, що таке гендерна дисфорія, як люди її відчувають, як на трансгендерів реагує суспільство і з якими суто практичними і юридичними проблемами їм доводиться стикатися, чому це не лікується візитом до психіатра, і чому люди готові лягати під ніж хірурга з усіма можливими наслідками для свого тіла. Також обговорюються проблеми дітей-трансгендерів, розвінчуються деякі міфи, і, що дуже важливо, описується, як формується суспільна думка про трансгендерних людей, і чому ця супільна думка часто не відповідає дійсності.

Melanie Mitchell. Complexity: A Guided Tour

Ця книжка робить гарний екскурс в феномен складності систем. Автор намагається зрозуміти, що таке складність взагалі, як вона з’являється, які є формальні критерії іі наявності, і як складність можна описати математично. Відповідно, до складних систем можна віднести фрактали і дивні атрактори. Складні системи створюються також великою кількістю простих агентів, наприклад, мурах, які разом можуть вирішувати досить складні задачі. Формул в книзі майже немає, тому вона буде зрозуміла і цікава всім, хто цікавиться проблемами сучасної математики і розуміня складності.

Lucy Leonelli. A Year in the Life: Adventures in British Subcultures

Ця книжка трошки нагадує книжку про Лондон, але тут всі історії подані від першої особи авторки. Протягом року вона відвідала двадцять шість різних субкультур – по кількості літер англійського алфавіта – і розповіла про цей незввичний досвід. Ви дізнаєтесь про життя готів, язичників, хіппі і вампірів, полювання на лис і вирощування песиків, спостерігачів за потягами і завойовників пагорбів, нудистів і аристократів. Одним словом, ця книга – це такий собі калейдоскоп всього незвичного, що можна знайти в Британії, ще одні дверцята в речі, які зазвичай ми не бачимо і навіть про них не знаємо. До всього авторка розповідає про неочікуваних персонажів, як-то, наприклад, Артура Пендрагона – він так і записаний в паспорті – який не тільки виборов собі право носити справжній меч, але й добився відкриття Стоунхеджу для проведення друїдських обрядів.

Lucy Worsley. If Walls Could Talk: An intimate history of the home

Чергова випадкова знахідка в бібліотеці виявилась досить відомою книжкою про історію британського мешкання, речей в ньому і соціальних обрядів, з ним пов’язаних. Книга поділена на декілька розділів, відповідно до кімнат будинку: спальні, вітальні, кухні, ванної кімнати і так далі. Відповідно в кожному розділі розповідається про аспекти життя, з цією кімнатою пов’язані. Починаючи від народження і смерті в спальні, до устрою кухонь і готування іжі, прийому гостей і розваг в вітальнях, і так далі. Авторка охоплює досить широкий часовий простір, починаючи від середньовіччя, і закінчуючи початком двадцятого століття, а іноді і зовсім сучасністю. Можу запевнити, що вчити історію, розказану через реальні речі і звичаї, через численні але важливі деталі, які можна прямо так собі уявити – це одне суцільне задоволення.

Rob Dunn. A Natural History of the Future: What the Laws of Biology Tell Us about the Destiny of the Human Species

Ця книжка впала мені в око бо стояла прямо на вході в бібліотеку на поличці “нові надходження”. Взяв її одразу і не пожалкував. Автор книги – еволюційний біолог і еколог. В книзі він досліджує різноманітні процеси, які відбуваються з екологічними системами в наш час, формулює декілька важливих екологічних принципів, і пояснює як ці принципи працюють в умовах зміни клімату і впливу людської діяльності на дике середовище. Наприклад, чому біологічне розмаїття важливе для виживання екологічної системи при зміні зовнішніх умов, чому ізоляція систем є поганою, і як ці проблеми можна вирішити. Також автор досліджує еволюцію деяких видів тварин, які зараз живуть в містах і стали частиною міських екологічних систем, як то пацюки, мурахи і ворони. Зрештою автор робить деякі прогнози щодо існування життя на землі і після того, як людство, можливо, перестане існувати. Автор приходить до оптимістичного висновку: життя набагато більш різноманітне, ніж ми собі уявляємо, і навіть після ніщівної ядерної зими, яка знищить нас з вами і сотні тисяч сучаних видів, еволюція не припиниться, і через декілька мільонів років після чергового маштабного вимирання життя на Землі знову буятиме мільонами нових видів бактерій, тварин і рослин.

Дэвид Гребер. Бредовая работа. Трактат о распространении бессмысленного труда

Ця книжка була в моєму списку до прочитання досить давно, але почав читати я її лише зараз, коли під кінець року відчув відразу до роботи взагалі. Хоча будемо відверті, моїй роботі далеко до беззмістовності. Отже, свою книгу автор починає з прикладів і класифікації беззмістовної роботи. Перша половина книги в первний момент стає досить нудною через нескінченне цитування довгих історій інших людей, які зрештою починають здаватися однаковими і затягнутими. Я вже було збирався кидати книгу на половині, але дав шанс ще одному розділу, і тут, нарешті, почалося цікаве. Автор починає досліджувати політичні і економічні причини існування беззмістовної роботи, робить екскурс в становлення капіталізму з феодального устрою і зміщення економічних акцентів з виробництва до, власне, капіталу в новітній час. Також він досліджує негативні психологічні наслідки беззмістовної роботи для людей, що її виконують, а також наслідки для економіки – теж негативні – і соціального добробуту. В кінці книги нам пропонуються шляхи оптимізації труда, які б дозволили уникнути створення фіктивних робочих місць і одночасно зробити життя трошки щасливішим і більш змістовним. В книзі не вистачає посилань на роботи Віктора Франкла, і деякі твердження здаються доволі контроверсійними, але в цілому ця книжка піднімає важливі питання і варта уваги.

Мандри

Вільям де Рубрук. Подорож у східні краї

Цей неймовірний щоденник є безцінним віконечком в світ подорожей часів XIII-го століття. Більш того, Рубрук став фактично першим європейцем з небагатьох, який не тільки поїхав до земель монгольських ханів, але й повернувся звідти і написав про свій досвід наповнену деталями книгу. І вдвічі приємно, що цю книгу переклали українською мовою. Подорож де Рубрука і його супутників до столиці монголів Каракорума і назад зайняла п’ять років. Він встиг побачити і південних слов’ян в Приазов’ї, побував гостем і майже полоненим у половецького хана, добрався до Каракорума, де був вражений різноманіттям культури і наявністю не тільки східних, але й навіть європейських майстрів в цьому космополітичному центрі тогочасного Сходу. Переклад читається легко й цікаво, дуже рекомендую всім поціновувачам Азії.

Fitzroy Maclean. Eastern Approaches

Цю книжку я купив в магазині старих книжок за смішні три фунта, а виявилося, що це перше видання спогадів досить відомого в Британії офіцера армії сера Фіцроя Макліна. Він є одним з двох солдатів, хто протягом Другої Світової війни отримав звання бригадира, що відповідає приблизно нашому полковнику. Найвідоміша операція, якою він керував – це було звільнення югославських територій і взяття Белграду армією Тіто. Також він приймав участь в операціях проти німецької армії Роммеля в лівійському Тріполі. А перед тим він працював дипломатом у Москві, і маючи відповідний статус два рази спробував дістатися Самарканда. Другий раз йому це вдалося, і він навіть перетнув кордон і опинився в Кабулі, який в ті часи був британським. В цій автобіографічній книжці сір Маклін захопливо розповідає про ці три дивовижні пригоди свого життя, добряче присипаючи їх неймовірною кількістю подробиць, описів людей і побуту. Думаю, українського читача потішить згадка про міцно задраєні вікна радянських плацкартів ще 30-х років, і те, як збурюються пасажири спробам провітрити вагон.