Про бельгійське пиво и пивні фестивалі

Якщо пробувати одну пляшку пива на день, то для того, щоб перепробувати всі сорти пива в Бельгії, вам знадобиться майже три роки. Однак, пам’ять людська ненадійна, та й нові сорти пива з’являються постійно, тому по закінченню процес доведеться починати з самого початку, щоб точно нічого не втратити.

Щоб повністю усвідомити всю грандіозність та різноманітність пивної культури Бельгії, сюди мало просто приїхати. Мало навіть ходити під час візиту до пабу щовечора. Для цього тут треба жити і проявляти постійний інтерес до пивних подій, але навіть так перепробувати всі можливі сорти пива дуже складно. У всьому королівстві розташовано півтори сотні пивоварень, які варять сумарно майже тисячу різних сортів пива. Якщо в Україні ми знаємо лише кілька видів пива, наприклад, світле, пшеничне, темне, червоне та бурштинове, то бельгійці з легкістю можуть виділити два десятки різних видів пива, кожен з яких буде характеризуватись своїм кольором, переважаючим смаком, гіркістю, характером, запахом, відтінками смаку та міцністю, не варіями.

Розквіт бельгійського пивоваріння припав приблизно на 1900 рік. На той час у країні налічувалося понад три тисячі пивоварень, кожна з яких варила кілька сортів пива. Бувало, що в селі з населенням п'ятсот чоловік варилося до десяти різних видів напою. Часто власником броварні та пабу був мер села, що дозволяло йому бути близько до людей і добре розумітися на сподіваннях населення. Це призвело до цікавої політичної ситуації у повоєнний час, коли бельгійський політикум складався фактично з двох партій: католицької та ліберальної. Якщо власником пивоварні в селі чи містечку був мер-католик, то для кандидата-ліберала єдиним способом здобути більшість голосів було відкриття власної пивоварні з пабом. Таким чином, бельгійська політична боротьба на місцях у 50-х роках звелася до боротьби пивоварень за клієнта, що сприятливо вплинуло як на якість напою, так і на відродження пивоваріння після Другої світової війни.

Найбільш знаменитим та унікальним є трапистське пиво, яке історично варили ченці-трапісти у своїх монастирях. Таке пиво зазвичай має темний колір, високу міцність і щільний насичений смак із гіркуватістю. Право ставити на своїх продуктах напис “Автентичний продукт трапістів” мають всього шість монастирських пивоварень у Бельгії та чотири за його межами (дві в Голландії, одна в Австрії та одна в США). У багатьох монастирях також варять пиво, проте називають його абатським. Цікавою особливістю всіх цих видів пива є те, що такі пива рідко бувають розливними, оскільки частина дріжджів додається безпосередньо до пляшок при розливі, і процес дозрівання пива відбувається вже на полиці супермаркету, якщо не в утробі споживача.

Особливо варто розповісти про трапістське пиво з абатства Вестфлетерен (Westfleteren). Придбати його можна лише в магазині самого абатства, а випити розливного - у найближчому ресторані. Щоб отримати заповітну скриньку – а продається вона лише скриньками – потрібно заздалегідь записатися по телефону на певний час. Заздалегідь - це, як правило, тижнів за два, але пиво взагалі поспіху не любить. Зайве говорити, що додзвонитися в абатство в прийомний годинник дуже складно. Пиво видають у кількості одну скриньку в одні руки на квартал. При цьому, хоча ціна однієї пляшки цілком укладається в півтора євро, пиво це є одним з найбільш раритетних у світі. Причина цього - формальна заборона перепродажу пива під час його купівлі. Звісно, ​​ця заборона порушується, проте якщо ви знайшли Вестфлетерен за межами монастиря, то будьте готові викласти за пляшку або келих від 10 до 20 євро.

Також варто відзначити унікальний бельгійський ламбік - зазвичай легке слабо-газоване пиво зі смаком, схожим на смак молодого кислого білого вина. Таке пиво зазвичай виходить шляхом тривалого бродіння у відкритих бочках у підвалах із спеціальною бактеріальною атмосферою. Часто при бродінні до пива додають різні фрукти, найчастіше вишню, щоб пом’якшити кислий смак продукту. Вишневий ламбік має спеціальну назву: Крик (Kriek). Вибираючи подібне фруктове пиво особливо звертайте увагу на напис на етикетці: якщо пиво не називається ламбік, це звичайне легке пиво з фруктовим сиропом. Серед ламбіків найбільш спірним смаком мають Гез і Старий Гез, який отримують шляхом змішування ламбіків різного віку. Таке пиво розливають у пляшки для ігристих вин і додають дріжджі для подальшого дозрівання, тому на дні пляшки завжди є каламутний осад.

Традиція споживання пива у Бельгії відрізняється від звичаїв сусідніх країн. Насамперед, пиво тут подають невеликими порціями 330 або навіть 250 мілілітрів. Часто це зумовлено високою міцністю бельгійського пива. Але є ще одна причина пити пиво невеликими порціями. Кожне пиво подається за своєї особливої ​​температури, яка дозволяє розкрити нюанси смаку. Вважається, що велика порція пива встигає нагрітися, що погано впливає смакові якості напою. За температурою подачі слідкують спеціальні люди, які перевіряють холодильники в барах.

Кожна пивоварня - і навіть деякі сорти пива - обов’язково має свій особливий келих, і в барі ви повинні наливати пиво в “правильний” келих. Звичні нам пивні келихи-склянки у Бельгії практично не використовуються. Зазвичай келих схожий на винний келих на ніжці, іноді у формі тюльпану, іноді широкий. Деякі келихи дуже химерні. Наприклад, пиво Kwak розливають у колбоподібний келих на дерев’яній підставці, який видає характерний звук, що булькає при повертанні. Оскільки такі келихи коштують дорого, то у минулому їх часто крали з барів, тож раніше у багатьох пивних таке пиво подавали в обмін на черевик відвідувача, який підвішували над стійкою бару. Нині зі зростанням доходів населення цей звичай відійшов у минуле, але в деяких особливих пабах його зберігають для більшої автентичності.

Багато сортів пива в Бельгії виробляються на локальних виробництвах і практично не відомі або дуже важкодоступні за межами країни. Наприклад, моє улюблене пиво Tripel Karmeliet, яке виробляється з трьох сортів зерна і має складний та багатогранний смак, за межами Бельгії я бачив у продажу лише два рази, якщо не брати до уваги спеціальних магазинів “для знавців”. Проте це пиво отримало звання “Кращий Ель” на конкурсі WBA у 2008 році. Дуже часто подібні цікавості можна знайти у відомих лише знавцям малих пивоварнях у містечках, дістатися яких можна лише на машині чи велосипеді. Але щоб знайти такі особливі пивні ласощі зовсім не обов’язково їздити бельгійськими околицями, достатньо прийти на пивний фестиваль.

В нашому Льовені пивний фестиваль Zythos проводиться всього вчетверте, переїхавши сюди з міста Сінт-Ніклаас біля Антверпена. Щороку фестиваль збирає 100 пивоварень та понад 500 сортів пива всіх можливих видів. Звичайно, він збирає і величезну кількість людей, включаючи автобуси, що спеціально заїжджають сюди, з “пакетними” туристами. Вистоявши чергу за жетонами, кожен відвідувач отримує за невелику заставну вартість спеціальний дегустаційний келих і вирушає на пошуки пригод. У минулі роки келих був стандартним дегустаційним келихом на ніжці об’ємом 120 мл. Цього року, мабуть, далася взнаки криза, і обсяг келиха зменшився до 100 мл, зникла і ніжка. Втім, такий обсяг дозволяє спробувати більше різних пив, не втративши при цьому свідомості, тому ми ці зміни лише вітаємо.

Незвичайним на такому фестивалі для звичайного українця буде практично повна відсутність п’яних. Точніше, п’яні, звичайно, тут є, але вони швидше будуть добродушними пузатими дядьками, що активно жестикулюють і обговорюють щось, ніж агресивними голеними особами, побачивши яких хочеться зіщулитися і залишитися непомітним. Багато людей у ​​поважному віці, а також пара з дітьми і навіть візками.

Багато броварників готують для фестивалів щось особливе. Наприклад, цього року ми виявили витримане на протязі трьох років темне пиво, яке привезли на виставку в кількості всього 30 літрів. За ним швидко вишикувалася черга і спробувати його встигли лише ранні пташки. Пиво це виявилося традиційним темним брабандським елем з характерним кислим присмаком, але витримка, звичайно, зробила смак дуже несподіваним. Відкриттям фестивалю стала кінська пивоварня Paard, яка минулого року завоювала кілька престижних призів на бельгійських пивних фестивалях, включаючи нагороду за “найкраще домашнє пиво”. Черга не завадила нам насолодитись їх прекрасними елем та стаутом, а закінчили ми наше свято темним пивом Zombination міцністю 16%, з черговим несподіваним смаком від ще однієї найкращої броварні у світі (як може бути інакше?) Struise. На цій виставці ми спробували також кілька видів пив із травами, наприклад, від пивоварні в місті Бастонь з диким кабаном на гербі.

Кожному відвідувачу виставки видається спеціальна книжечка, в якій перелічені всі пивоварні їхнього пива. Багато відвідувачів відзначають у цих книжечках випробувані сорти, адже спробуй їх усе згадати… Для особливо вибіркових існує спеціальний стенд із пивними фахівцями, які допомагають будь-якому відвідувачу знайти те пиво, яке йому сподобається. Про пиво можна також запитати і на стенді пивоварні, благо абсолютно всі представники говорять трьома мовами: фламандською, французькою та англійською. Якщо пивоварня невелика, то є шанс, що розповідати про своє пиво та наливати його вам буде найголовніший пивовар.

Крім дегустації на багатьох стендах можна придбати запечатані пляшки, келихи та різноманітні подарункові набори. Проводяться також майстер-класи з дегустації та пивоваріння, обговорення різних сортів пива та конкурси. У самому місті в цей час проводиться пивний вікенд, що включає екскурсії на пивоварні, масові дегустації і розпивання пива на центральних площах.

Якщо глянути на календар пивних фестивалів у країні, то виявиться, що такий фестиваль проходить у теплий період у різних містах чи не кожні вихідні. Тому, якщо ви опинились у Бельгії, обов’язково перевірте, чи не проходить десь поблизу пивний фестиваль – маса вражень та несподіваних відкриттів гарантована!